info@firstconsulting.com.ua

skype12 firstconsulting.com.ua

+38 067 614 05 75

+38 050 450 10 28 



Товариства з обмеженою відповідальністю житимуть по-новому

30.12.2018

Що змінилося для керівників та учасників ТОВ та ТДВ

Пройшло півроку з дня набуття чинності законом «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Що змінилося у правовому регулюванні створення та діяльності найбільш популярної в Україні організаційно-правової форми бізнес-організацій, якою є товариство з обмеженою відповідальністю? Яким чином ці зміни вплинуть на управління компаніями, та які додаткові ризики вони створюють?

 

 

Этот материал доступен также на русском.

 

 

Вперше створення та діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю в Україні була врегульована Законом «Про господарські товариства», прийнятому ще у 1991 році. Хоча з того часу до нього були внесені численні зміни та доповнення, більшість положень законодавства, які стосуються ТОВ та ТДВ, лишалися незмінними протягом 28 років.

Але прийнятий Верховною радою 6 лютого 2018 року Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набув чинності 17.06.2018, докорінно змінює багато норм, що регулюють діяльність цих компаній.

То чим принципово новий закон відрізняється від старого, та як це вплине на учасників та керівників ТОВ та ТДВ?

За їхнім змістом, зміни у нормативному полі, запроваджені Законом, можна розділити на чотири категорії:

  • Зміни, спрямовані на захист інтересів міноритарних учасників;
  • Зміни, спрямовані на захист інтересів товариства в цілому;
  • Зміни, спрямовані на захист інтересів кредиторів;
  • Інші зміни, що мають на меті уточнення процедурних норм та приведення законодавства у відповідність з практикою.

 

Захист інтересів міноритарних учасників

Захист інтересів учасників під час створення та реорганізації товариства

По-перше, законодавцем були вжиті заходи щодо унеможливлення підробки установчих документів. Закон відновив скасовану у 2016 році вимогу до нотаріального посвідчення підписів засновників товариства на першій редакції статуту. Беручи до уваги, що новим законом значно розширений перелік питань, які можуть регулюватися статутом товариства, а не нормами закону, ця зміна спрямована на те, щоб запобігти внесенню до статуту окремими засновниками норм, які можуть обмежувати права інших засновників, без їхньої згоди, шляхом підробки підписів на установчих документах.

По-друге, законодавець, хоч і з запізненням, спробував захистити права міноритарних учасників під час реорганізації товариства. Відомо, що в минулому реорганізація часто використовувалася учасниками, які контролювали більшість голосів (контрольними учасниками), щоб позбавити міноритарних учасників їхніх часток у товариствах – правонаступниках реорганізованих товариств.

Відповідно до нового закону, якщо товариство створюється в результаті реорганізації, і при цьому зменшується обсяг прав, що матимуть існуючі учасники, перша редакція статуту має бути затверджена одностайним рішенням, і повинна бути підписана всіма учасниками товариства, а справжність їхніх підписів нотаріально засвідчена.

 

Захист від розмиття часток учасників

Одним з поширених інструментів порушення інтересів міноритарних учасників товариств було так зване розмиття участі, коли внаслідок прийняття контрольними учасниками рішення про збільшення розміру їхніх часток у статутному капіталі зменшувався відсоток інших учасників. У підсумку міноритарні учасники не лише втрачали вплив на прийняття рішень товариством, а й позбавлялися значної частини вартості своїх часток. Адже номінальна вартість частки учасника у статутному капіталі, як правило, значна менша за її ринкову ціну. Тому збільшення контрольними учасниками співвідношення своїх часток за рахунок додаткових внесків на номінальну суму дозволяло їм перерозподіляти на свою користь ринкову вартість активів товариства за рахунок міноритарних учасників.

Новий закон, по-перше, дозволяє запобігти подібним маніпуляціям шляхом внесення до статуту товариства обмежень на зміну співвідношення часток учасників. Введення до статуту таких обмежень, як і їх скасування, вимагає одностайної згоди всіх учасників товариства.

По друге, будь-який перерозподіл співвідношення часток між учасниками тепер вимагатиме одностайного голосування за це рішення всіх учасників, а не лише 50 відсотків загальної кількості голосів учасників товариства, як це було у попередній версії законодавства. Отже, в цьому питанні контрольні учасники більше не зможуть діяти всупереч інтересам меншості.

 

Захист учасників від неправомірного виключення з товариства

Раніше прийняття рішення про виключення учасника потребувало простої більшості голосів всіх учасників товариства. Тобто учасник, що володів, скажімо, 51 відсотком статутного капіталу, або група учасників, що спільно володіла більш ніж половиною голосів, могли прийняти рішення про виключення інших учасників без їхньої згоди. І хоча таке рішення обумовлювалося невиконанням учасником, щодо якого застосовується виключення, своїх обов’язків перед товариством, на практиці було неможливо встановити об’єктивні критерії такого невиконання. А отже, залишався простір для зловживань.

Відтепер законом передбачено, що виключення учасника потребує одностайної згоди всіх інших учасників, хоча таке рішення вже не обумовлюється невиконанням учасником його обов’язків.

Отже, якщо міноритарних учасників принаймні двоє, і вони домовляться про спільний захист своїх інтересів, контрольний учасник або учасники не зможуть прийняти рішення про їх виключення.

Учасник, частка якого складає більше половини статутного капіталу, не може бути виключений в жодному разі, оскільки будь-яке рішення загальних зборів учасників вимагає більшості голосів всіх учасників товариства.

На відміну від попередньої версії законодавства, спадкоємці померлого учасника або правонаступники реорганізованого учасника – юридичної особи набувають право на частку в капіталі товариства без згоди інших учасників. Таким чином, їм не може бути відмовлено у вступі до товариства, а сам перехід частки до спадкоємця або правонаступника не вимагає прийняття відповідного рішення загальними зборами.

 

Захист інтересів товариства в цілому

Захист товариства від конфлікту інтересів

У західній теорії та практиці корпоративного управління одне з провідних місць займає агентська проблема, яка полягає у відмінності інтересів власників (акціонерів) компаній та найманих керівників цих компаній. Законодавчі акти та корпоративні кодекси у розвинених країнах містять низку засторог для уникнення конфлікту інтересів між обов’язком найманих менеджерів діяти добросовісно і розумно в інтересах учасників товариства, та їхніми приватними інтересами. Більшість змін, які стосуються захисту інтересів товариства, торкнулася саме вирішення агентської проблеми.

У попередній версії українського законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю поняття конфлікту інтересів як таке не розглядалося взагалі. Новий закон дав визначення конфлікту інтересів та встановив низку вимог, спрямованих на запобігання його виникненню, зокрема:

  • Встановлено обов’язок посадових осіб товариства розкривати загальним зборам учасників перелік своїх афілійованих (споріднених) осіб;
  • Встановлено обов’язок посадових осіб товариства повідомляти про конфлікт інтересів, наприклад про отримання самою посадовою особою, або її афілійованими особами, від третіх осіб виплат або інших благ (читайте – хабарів) у зв’язку з виконанням її посадових обов’язків у товаристві;
  • Введені обмеження на здійснення членами наглядової ради та виконавчого органу діяльності, яка може створювати конкуренцію товариству.

Членам виконавчого органу та наглядової ради товариства заборонено без згоди товариства провадити діяльність у якості фізичних осіб – підприємців у тій же сфері, що й товариство, бути учасниками повного товариства або повними учасниками командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері діяльності товариства, а також бути членами виконавчих органів або наглядових рад інших компаній, що здійснюють діяльність у тій самій сфері, що й товариство.

Окрім ситуацій, коли інтереси керівника товариства вступають у безпосередній конфлікт з інтересами товариства в цілому, закон розглядає ситуацію завуальованого конфлікту інтересів, який має місце у разі вчинення керівником від імені товариством правочину, іншою стороною якого є сам керівник юридичної особи, його споріднені особи або юридична особа, у якій він володіє суттєвою часткою або входить до органу управління. Зазначені правочини закон визначає як такі, щодо яких у посадової особи товариства існує заінтересованість.

Правочини, щодо яких існує заінтересованість, мають бути до їх укладення погоджені з органами управління товариства. Посадова особа, яка вчинила правочин із заінтересованістю без згоди товариства, повинна відшкодувати товариству завдані збитки. Якщо таких осіб декілька, вони солідарно відповідають перед товариством.

 

Захист інтересів товариства при здійсненні значних правочинів

У законі «Про господарські товариства» вже раніше існувала норма про те, що повноваження виконавчого органу щодо укладання правочинів на значні суми можуть бути обмежені статутом, але конкретні вказівки на те, що саме вважати значним правочином, були відсутні.

Тепер законом прямо встановлено, що загальні збори учасників мають надавати згоду на правочин, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства. Згоду на значні правочини меншої вартості може надавати інший орган управління, якщо це передбачено статутом.

Посадові особи товариства, які вчинили значний правочин без згоди загальних зборів або іншого органу товариства, мають відшкодувати товариству збитки, заподіяні в результаті укладення такого правочину.

Практичне застосування цієї норми вимагає пильності від директорів компанії. Якщо товариство працює на межі збитковості, та вартість його чистих активів (різниця між загальною вартістю активів та сумою зобов’язань) незначна порівняно з загальною вартістю активів або з сумою доходів та витрат, вона може значно змінюватися під впливом кожної окремої угоди, або внаслідок коливань обсягів доходів. В таких умовах сума навіть досить незначної за інших обставин угоди може перевищити половину вартості чистих активів, а отже вимагатиме спеціального дозволу від загальних зборів.

 

Відповідальність посадових осіб перед товариством

Відтепер у законі з’явилася пряма норма про майнову відповідальність керівників ТОВ та ТДВ, якої раніше не було. Члени наглядової ради та виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.

Теоретично, ця норма дозволяє учасникам товариства (або ліквідатору у разі порушення справи про банкрутство) вимагати від директора чи іншої посадової особи компенсації збитків, які виникли не тільки як наслідок порушення ними вимог закону або статуту, але й у разі, коли керівник знав про те, що компанія несе збитки, але не вжив достатніх заходів для виправлення ситуації.

 

Вихід контрольного учасника

Попередня версія законодавства не містила обмежень щодо виходу учасників із товариства. Відповідно до нового закону, учасник товариства, що володіє 50 або більше відсотками статутного капіталу, потребує згоди інших учасників для виходу із товариства. Адже вихід контрольного учасника, у разі коли інші учасники не мають змоги надати достатню суму коштів для поповнення капіталу, ставить під сумнів виживання товариства.

 

Стягнення на частку учасника

Попередня норма закону передбачала звернення стягнення на частку майна товариства за особистими зобов’язаннями його учасника, у разі якщо іншого майна боржника було недостатньо для покриття вимог його кредиторів. Очевидно, що такий порядок міг порушити нормальне функціонування товариства, та навіть призвести до припинення його діяльності.

Тепер стягнення має звертатися на саму частку учасника у статутному капіталі, тобто на його корпоративні права, а не на майно товариства. Перш ніж реалізовувати стягнення, виконавець має запропонувати іншим учасникам у пріоритетному порядку придбати частку боржника. В разі відмови інших учасників від її придбання, частка боржника має бути продана з аукціону, а надходження від її продажу спрямовані на покриття боргу.

 

Захист інтересів кредиторів

Відповідальність директорів товариства перед кредиторами

Найбільш суттєва зміна стосується персональної майнової відповідальності керівників товариства перед його кредиторами. Протягом тривалого часу закон не містив механізму такої відповідальності, але тепер ситуація принципово змінилася, принаймні поки що в теорії.

Відповідно до нових вимог, якщо вартість чистих активів товариства (різниця між загальною сумою його активів та зобов’язань за даними бухгалтерського обліку) зменшиться протягом фінансового року більше ніж удвічі, виконавчий орган товариства протягом 60 днів зобов’язаний скликати загальні збори учасників. Загальні збори мають прийняти рішення про заходи для покращення фінансового стану компанії, зменшення статутного капіталу, або про ліквідацію товариства.

Якщо ж виконавчий орган товариства порушить цю вимогу та не скличе загальні збори, і протягом наступних трьох років товариство буде визнане банкрутом, члени виконавчого органу особисто нестимуть відповідальність за зобов’язаннями товариства перед кредиторами.

Хоча ця норма поки що виглядає дещо абстрактно, її практична реалізація може не забаритися. Розглянемо досить типову ситуацію, коли товариство заборгувало своїм контрагентам, або йому загрожують неприємності з боку податкової служби, і учасники товариства вирішують його позбутися. Спочатку із компанії виводяться ліквідні активи, а потім те, що від неї залишилося, кидається напризволяще.

Раніше у такій ситуації кредитори або фіскальні органи, отримавши «порожню» компанію без жодних активів, не мали іншого вибору, як з цим миритися. Тепер вони зможуть задовольняти свої вимоги за рахунок майна колишніх директорів компанії. Причому, для цього в них буде відразу декілька законних підстав:

По-перше, вони матимуть змогу пред’явити майнові претензії тим директорам, які не зможуть довести, що скликали загальні збори учасників, як цього вимагає закон.

По-друге, у разі здійснення колишніми директорами значних правочинів або правочинів з заінтересованістю із порушеннями, які спричинили збитки компанії, ліквідатор зможе пред’явити їм вимогу про відшкодування цих збитків. А як ми бачили раніше, за певних обставин (при недостатності майна товариства) будь-яка угода може розглядатися як значна.

По-третє, колишнім директорам може бути пред’явлена вимога про відшкодування збитків, завданих їхніми навмисними діями або навіть бездіяльністю.

Нові вимоги є більш жорсткими за попередню норму Цивільного кодексу про те, що якщо на кінець фінансового року вартість чистих активів товариства стане меншою від статутного капіталу, учасники повинні внести додаткові вклади або прийняти рішення про зменшення статутного капіталу товариства. Тепер значення матиме не абсолютний розмір чистих активів, а сам факт їхнього значного зменшення. Також значно скоротився встановлений законом термін реагування на фінансові негаразди. Якщо раніше можна було дочекатися кінця фінансового року, і лише потім вживати певних заходів (хоча конкретних термінів вжиття таких заходів закон не передбачав, як не було й відповідальності за порушення цієї вимоги), то тепер діяти треба швидко. Закон відводить директорам лише 60 днів з дня зменшення чистих активів на скликання загальних зборів.

 

Обмеження виплати дивідендів

Вперше у законодавстві з’явилися норми про обмеження виплати дивідендів.

Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів, якщо воно не розрахувалося з учасниками, що вийшли з товариства.

Товариство також не має права виплачувати дивіденди, якщо його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок виплати дивідендів.

Остання норма потребує особливої уваги, оскільки, з одного боку, допускає широке трактування, а з іншого – закон передбачає майнову відповідальність посадових осіб за неправомірну виплату дивідендів.

Що саме розуміти під недостатністю майна для задоволення вимог кредиторів? Адже може скластися ситуація коли загальна вартість майна компанії перевищує суму її зобов’язань, але наявних грошових коштів недостатньо для погашення зобов’язань, термін виконання яких настав.

Ми вважаємо, що, по-перше, товариство не повинно приймати рішення про виплату дивідендів, якщо вартість наявних ліквідних активів менша за суму поточних зобов’язань, тобто зобов’язань, термін виконання яких або вже настав, або настане ближчим часом. Ліквідні активи не включають такі позиції як основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції, та інші активи, які не можуть бути достатньо швидко переведені у готівку.

По-друге, після прийняття рішення про виплату дивідендів товариство не повинно здійснювати саму виплату до тих пір, поки не будуть погашені всі інші зобов’язання, термін виконання яких настав.

Посадові особи товариства, винні у здійсненні неправомірних виплат дивідендів, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо повернення виплат товариству.

 

Додаткові гарантії кредиторам

Досить поширеною схемою обману кредиторів був виділ, коли нове товариство, яке виділялося з існуючого, отримувало за розподільчим балансом найбільш цінні активи попередника, а старе товариство лишалося з боргами, не забезпеченими реальними активами.

Щоб запобігти порушенню інтересів кредиторів, законодавці встановили, що всі товариства, які брали участь у виділі або поділі – як попередник, так і його правонаступники – несуть солідарну відповідальність перед кредиторами за зобов’язаннями один одного.

У разі зменшення статутного капіталу товариства його кредитори, чиї вимоги не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, мають право вимагати надання такого забезпечення або дострокового виконання зобов’язання. Такі самі права кредитори мають у випадку припинення та виділення товариства.

 

Запобігання фіктивній капіталізації

Законодавець вжив певних кроків для запобігання шахрайським прийомам штучного «надування» капіталу товариства за допомогою фінансових схем, у яких ті самі кошти використовуються багато разів для створення ілюзії наявності у компанії значного капіталу. Наприклад, один з учасників вносить вклад до статутного капіталу грошовими коштами, які потім використовуються товариством для надання позики іншій особі, яка в свою чергу вносить їх до статутного капіталу, і так багато разів. Або ж товариство викупає за грошові кошти частку учасника без зменшення свого статутного капіталу, а потім ці кошти використовуються як додатковий внесок для збільшення статутного капіталу.

Такі операції прямо заборонені новим законом. Зокрема, не допускається збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі. Крім того, придбання товариством частки у власному статутному капіталі допускається лише за наявності адекватного резервного капіталу на суму не меншу, ніж вартість такої частки.

Товариству заборонено надавати позику для оплати вкладу учасника, так само як і поруку перед третіми особами за позикою, наданою учаснику для оплати його вкладу.

При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів учасники зобов’язані вносити додаткові вклади на суму, не меншу від номінальної.

 

Більше прозорості, але не відразу

Раніше у Цивільному кодексі містилася норма про те, що публічна звітність товариств з обмеженою відповідальністю про результати їхньої діяльності не вимагається. Ця норма наразі скасована.

Враховуючи те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вже має міститися фінансова звітність юридичних осіб в електронній формі, а відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, можна передбачити, що невдовзі фінансова звітність товариств з обмеженою відповідальністю може стати доступною для всіх зацікавлених осіб. Але поки що можливість отримання такої інформації відсутня.

Одночасно з закону зникла норма про те, що достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Ця норма вже давно була недіючою, а сам порядок проведення аудиторських перевірок фінансової звітності регулюється Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

 

Процедурні та інші зміни

Структура управління товариства

Закон скасував вимогу створювати у товаристві ревізійну комісію для перевірки діяльності виконавчого органу. На практиці ця вимога дуже часто не могла бути виконаною через брак кількості учасників, оскільки закон вимагав, щоб до складу ревізійної комісії входили не менше трьох учасників, які не могли при цьому бути членами виконавчого органу.

Натомість тепер законом передбачена можливість (але не обов’язок) товариства створювати наглядову раду. Наглядова рада – колегіальний орган управління, завдання якого полягає у контролі за діяльністю виконавчого органу у період між загальними зборами. Оскільки наглядова рада, на відміну від загальних зборів учасників, є постійно діючим органом, їй може бути передане вирішення тих питань, які потребують більш швидкого реагування. Закон не надає вичерпного переліку повноважень наглядової ради, а отже вони мають бути встановлені статутом товариства. В компетенції наглядової ради, зокрема, можуть бути такі питання:

  • обрання директора або членів колегіального виконавчого органу (дирекції);
  • встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;
  • притягнення до майнової відповідальності членів виконавчого органу;
  • затвердження значних правочинів (на суму, меншу від половини вартості чистих активів компанії);
  • надання згоди на здійснення правочинів із заінтересованістю.

 

Повноваження виконавчого органу

Одночасно із посиленням відповідальності директорів товариства збільшені і повноваження виконавчого органу.

Закон ліквідував таку посаду як голова товариства, яка була чисто номінальною, з єдиною функцією – скликання загальних зборів учасників. Відтепер повноваження із скликання загальних зборів та формування їхнього порядку денного передані директору (дирекції) товариства. На виконавчий орган також покладені функції контролю за внесенням статутного капіталу учасниками.

Крім цього, статутом товариства до компетенції виконавчого органу можуть бути віднесені такі питання, що раніше належали до виключної компетенції загальних зборів:

  • Затвердження планів товариства та звітів про їх виконання;
  • Затвердження правил процедури, внутрішніх документів та організаційної структури;
  • Створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв;
  • Притягнення до майнової відповідальності окремих посадових осіб;
  • Визначення умов оплати праці посадових осіб дочірніх підприємств, філій та представництв.

Більшість цих повноважень (крім тих що стосуються інвестицій у дочірні підприємства) стосуються здійснення поточної діяльності, тому їх передача до компетенції виконавчого органу є цілком логічною.

Будь-який член колегіального виконавчого органу (або окремі його члени, або всі разом) може діяти без довіреності у відносинах товариства з третіми особами, якщо це встановлено статутом. Якщо у товаристві створений колегіальний виконавчий орган, важливі рішення (встановлені статутом) мають прийматися на його засіданні шляхом голосування.

 

Загальні збори учасників

Закон значно деталізував вимоги до скликання та проведення загальних зборів, формування порядку денного, порядку прийняття рішень.

Товариство обов’язково має проводити річні збори та розглядати на них розподіл прибутку. Однак, періодичність розподілу прибутку законом не обмежується, тобто загальні збори можуть затверджувати результати діяльності та виплачувати дивіденди за період менший року (наприклад, за квартал або півріччя).

Ініціювати проведення позачергових зборів, вимагати включення питань до порядку денного тепер можуть учасники, які володіють сукупно не менше 10 відсотками статутного капіталу. Формування порядку денного доручено виконавчому органу товариства, а зміни до порядку денного вносяться тільки за згодою всіх учасників. Рішення з питань, не включених до порядку денного, не можуть прийматися за відсутності хоча б одного учасника.

Дозволено проводити збори у режимі відеоконференції. Також законом дозволено заочне голосування, однак воно вимагає нотаріального посвідчення справжності підпису учасника на його волевиявленні.

Рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування, яке може проводитися за допомогою електронних комунікацій. Нотаріальне засвідчення при опитуванні не є обов’язковим, але його обов’язковість може бути встановлена статутом. Прийняття рішення шляхом опитування вимагає одностайного голосування (раніше такої норми не було). Шляхом опитування не можуть прийматися рішення про:

  • обрання та припинення повноважень членів наглядової ради та виконавчого органу;
  • внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;
  • ліквідацію, злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення товариства, затвердження статутів правонаступників;
  • визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства;
  • виключення учасника з товариства.

Зазнали значних змін вимоги щодо прийняття рішень. Раніше збори учасників були повноважними за умови участі у них учасників, які сукупно володіли більш як 50 відсотками голосів, а прийняття більшості рішень вимагало простої більшості при голосуванні на зборах. Таким чином, в окремих випадках рішення могли прийматися голосами учасників, які володіли лише 25 відсотками статутного капіталу. Тепер для прийняття рішення у будь-якому разі вимагаються голоси учасників, які володіють не менше 50 відсотками статутного капіталу. Рішення щодо змін до статуту, зміни розміру статутного капіталу без зміни співвідношення часток вимагають 75 відсотків голосів всіх учасників (раніше було достатньо лише 50 відсотків), хоча ця норма може бути змінена статутом. Зміна співвідношення часток, придбання частки учасника товариством та виключення учасника вимагає 100 відсотків голосів всіх учасників, які мають право голосувати з цього питання. Ця вимога не може бути змінена статутом.

Врегульовано також місце проведення зборів. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства. Проведення загальних зборів за межами території України допускається лише за одностайною письмовою згодою всіх учасників.

Протокол загальних зборів підписує головуючий або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може також підписати протокол.

 

Вимоги до формування капіталу

Період формування статутного капіталу під час створення товариства зменшений з одного року до шести місяців, хоча цей термін може бути змінений засновниками у статуті. Зверніть увагу, що товариство не має права виплачувати дивіденди учасникам, які не внесли повністю свої вклади.

Якщо попередня версія законодавства вимагала формувати резервний капітал у розмірі не менше 25 відсотків статутного, то тепер така вимога відсутня. Єдиний випадок, коли вимагається наявність достатньої суми резервного капіталу – якщо товариство здійснює викуп частки учасника.

 

Кількість учасників

Закон зняв будь-які обмеження на кількість учасників товариства.

Відповідно до норми, яка раніше містилася у Цивільному кодексі, особа могла бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю з одним учасником. Товариство з обмеженою відповідальністю не могло мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Наразі ці положення вилучені із законодавства. Таким чином, одна фізична особа тепер може засновувати необмежену кількість товариств та бути їхнім єдиним учасником.

 

Вимоги до установчих документів ТОВ

Законом зменшена кількість відомостей, які мають обов’язково міститися у статуті товариства. На відміну від попередньої версії законодавства, статут може не містити відомостей про види діяльності товариства, склад його учасників, розмір статутного капіталу та розмір часток учасників. Такі відомості містяться у Єдиному державному реєстрі, а отже є загальнодоступними.

 

На що звернути увагу, аби не потрапити у халепу

Принциповим нововведенням, яке відрізняє нові законодавчі вимоги, є значне розширення відповідальності членів виконавчого органу, як перед кредиторами товариства, так і перед його учасниками. Основні практичні висновки, які цього випливають:

  1. Підвищуються вимоги до ведення бухгалтерського обліку товариством. Його керівники повинні постійно контролювати розмір та зміну вартості чистих активів компанії та вживати відповідних заходів у разі їх зменшення.
  2. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів необхідно пересвідчитися, що вартість ліквідних активів товариства є достатньою для задоволення вимог кредиторів, а наявні грошові кошти дозволяють одночасно провести виплату дивідендів та розрахуватися з кредиторами за тими зобов’язаннями, термін оплати яких настав. Порушення цих вимог може бути підставою для стягнення з учасників та директорів товариства сум неправомірно виплачених дивідендів.
  3. Необхідно звернути особливу увагу на виконання вимог закону щодо конфлікту інтересів, заборони конкуренції з товариством, укладення значних угод та угод із заінтересованістю, оскільки порушення цих норм можуть бути підставою для притягнення керівників товариства до майнової відповідальності (погашення зобов’язань товариства власним майном та відшкодування завданих збитків).

 

Бажаєте отримати безкоштовну консультацію від професіоналів?

Ми регулярно відповідаємо на запитання підписувачів у нашій групі Фейсбук. Якщо ви є користувачем Фейсбук, задайте питання, використовуючи посилання нижче. Якщо ви не не є користувачем Фейсбук, ви маєте бути зареєстрованим користувачем нашого сайту, щоб мати змогу задати питання.

Це повністю безкоштовно!

 

Задати питання у Фейсбук:

тисніть на іконку:

ico.facebook

Ми відповідаємо на запитання у Фейсбук протягом кількох годин (у робочі дні).

Увійти або зареєструватися, щоб задати питання

 

Матеріали сайту є об'єктом правового захисту відповідно до Закону про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act)

Використання матеріалів сайту дозволено виключно за наявності активного посилання на оригінал.

Вгору